ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ

За рішенням ЮНЕСКО роботи по створенню Державного музею-заповідника А.С.Макаренка розпочалися у 1986 році. Його наукове обґрунтування – тематико-експозиційний план – було створене колективом лабораторії А.С.Макаренка при Полтавському державному педагогічному інституті під керівництвом доцента Л.В.Крамущенко.

Художньо-оформлювані роботи виконали художники полтавського художнього комбінату під керівництвом заслужених художників УРСР В.М. Батуріна й О.Т.Щербака та художника А.А. Гонтаря.

1987 були відремонтовані меморіальні будівлі, проведено благоустрій території.

Урочисте відкриття музею відбулося 25 лютого 1988 року, напередодні святкування 100-річчя з дня народження видатного педагога.

 13 березня 1988 року на території музею-заповідника відкрито пам’ятник – погруддя А.С.Макаренка. Його автори – заслужений діяч мистецтв УРСР скульптор М.Ф.Овсянкін та архітектор Ю.М.Шкодовський.

За роки існування музей відвілали понад 100 тисяч екскурсантів, він став місцем зустрічей учених-макаренкознавців із різних країн світу.

ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ КОЛОНІЇ

В Полтаві у 1919 році В. Г. Короленком створюється „Ліга порятунку дітей”. Із 1921 року починає проводитися велика робота з ліквідації безпритульності комісією у справах неповнолітніх на чолі з Ф.Є. Дзержинським.

У серпні 1920 р А.С.Макаренку запропоновано організувати колонію для неповнолітніх правопорушників та безпритульних.

Нова колонія мала суттєвий недолік: вона була розміщена на 12 гектарах сипучого піску, тому сподіватися на пристойні врожаї овочів та зерна не доводилось. Уже в січні 1921 року Макаренко ставить питання про передачу колонії зруйнованого маєтку Трепке, що містився за 2 км за р. Коломак.

Коли маєток було передано колонії і отримано певні кошти на відбудову, розпочалися ремонтні роботи, що розтяглися на 4 роки і завершилися тільки в кінці 1924 р. Весь час колонія мала 2 маєтки – так звану першу колонію в Трибах і другу в Ковалівці. У міру відбудови приміщень усе більше вихованців переводили з першої у другу колонію.

У травні 1926 року колонія імені М. Горького переїжджає у м. Куряж, під Харковом.

Територію Ковалівської колонії, всі приміщення, землі, разом із засіяним озиминою великим полем, було передано іншому навчально-виховному закладу –  колонії  ім. В. Г. Короленка.

ПІСЛЯ МАКАРЕНКА

Що було на місці колишнього маєтку Трепке після Макаренка, мало хто знає.

Після виїзду Макаренківської колонії в Куряж на її місце прийшла колонія ім. В.Г.Короленка, завідувачем якої був талановитий педагог Ф.Д. Іванов. Колонія Короленка була в Ковалівці близько 5 років. На жаль, цінний педагогічний досвід колонії ім. В.Г.Короленка не став набутком нашої педагогічної науки. Ф.Д.Іванов у 1937 році був безпідставно заарештований і розстріляний, його публікації вилучені з бібліотек, а саме його ім’я піддане забуттю. Навчально – виховні заклади інтернатного типу, що були потім на цій території, дитячі будинки та школа-інтернат – взагалі не вивчалися істориками краєзнавцями.

Колонія імені В.Г.Короленка залишалася в Ковалівці до початку 30-х років, потім вона була переведена до м. Кобеляк і згодом придбала назву „Дитяче містечко ім. В. Г. Короленка”.

Після короленківців у колишньому маєтку Трепке в Ковалівці з’явився будинок для дітей - інвалідів.

На його місце прийшов інший навчально-виховний заклад – дитячий будинок для „нормальних”, здорових дітей, якому пізніше, у листопаді 1967 року, було присвоєно ім’я А.С.Макаренко, який було реорганізовано в школу-інтернат у 1976.

1 квітня 1998 року було створено навчально-виховний комплекс сільськогосподарського профілю ім. А. С. Макаренка, що об’єднав Державний музей-заповідник і Ковалівську середню школу. Комплекс мав навчально-виховні завдання, та не менш важливим завданням було зберегти в недоторканності меморіальне місце, музейними засобами пропагандувати педагогічну спадщину А.С.Макаренка.

У вересні 2001 року навчально-виховний комплекс ім. А.С.Макаренка реорганізовано у Обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості імені А.С.Макаренка, де і до цього часу підтримуються ідеї педагогічної спадщини Макаренка та традиції його виховної роботи.